Християнська церква "АГАПА"

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. 3 Богом було воно споконвіку. 3 Ним повстало все, і ніщо, що повстало, не повстало без нього. У ньому було життя, і життя було світло людей.

Ів. 1:1-4

Служіння Преображення “Тавор”

Служіння Преображення “Тавор”

В новозавітню історію Свята гора Тавор увійшла, як гора Преображення, хоча в євангелії нема згадки про перебування Спасителя з учнями саме на горі Тавор. Є спогад в євангелії від Матвія та Марка про «високу гору» ( Мт.17:1 та Мк 9:2) дивись « По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору» Мт.17:1 та «Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору» Мк 9:2. Євангелист Лука згадує взагалі тільки про «гору» Лк.9:28 – «..по цій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись».

Традиція почитання гори Тавор місцем преображення Спасителя утвердилась за життя рівноапостольної цариці Олені. При ній на Таворі будується велика базиліка на місці Преображення і другий трьохпрестольний храм, де спали під час Преображення святі апостоли Петро, Яків та Іван. Лк. 9, 32. Базиліка Преображення стояла на самій найвищій точці гори, другий храм дещо нижче, на невеликій відстані від базиліки.

У Vстолітті мученик Антонін у своєму творі «De locis sanctis» згадує про три церкви (tres ecclesiae) на горі Тавор в пам’ять тих обставин, що апостол Петро під час Преображення пропонував Спасителю побудувати три кущі : один Йому, один Мойсею та один Іллі.Лк.9,39

У VІ столітті на п’ятому Вселенському Соборі було прийнято рішення про утворення в цій місцевості єпископської кафедри, тому збереглись дані проте, що під час походів на цій території мусульман єпископ ніколи не опускав своєї єпархії.

Паломник Аркульф у своєму повідомленні біографу в VІІ столітті також говорить про побачені ним три церкви на горі Тавор, згадуючи і про монастир, гостинницю і келії монахів.

Біля 720 року Beda Venerabilis, (674-735), церковний історик, монах, автор «Historia ecclestastica gentis Anglorum», єдиного джерела давньої історіх Англії до 731 (вид. Holder, 1890, і Plummer, 1816). (Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона) повторює Аркульфа і згадує про «великий монастир, з грандіозними побудовами, що були оточені стіною». Вільбальд (723-726) вказує на честь кого було побудовано ці три церкви : на честь Спасителя, Мойсея та Іллі.

У ХІІ столітті на Святу Землю приходять хрестоносці, які вносять свої зміни. Тепер значну роль в долі Таворських монастирів(як і всіх на Святій Землі), стали відігравати латинські ченці. Про свідчить руський паломник ХІІ століття ігумен Даниїл, про щр описує у своїх спогадах « Ходіння на Святу Землю».

Учасник першого хрестового похода (1096-1099рр.) рицар Танкред († 1112) поставив на Таворі новий храм, причому для будови використовувалась основа давніх будов. Паломник Зевульф, який відвідав Святу Землю після першого хрестового походу, в описі своєї подорожі «Подорож Зевульфа на Святу Землю1102-1103рр.», також як ігумен Даниїл описує гору, три церкви, посвячені празнику Преображення та пророкам Мойсею та Іллі. Зевульф -(англ. Saewulf) — англосаксонець, твори якого про подорож на Святу Землю, представляє досить важливе історичне джерело, яке збереглось в єдиній рукописі XII століття в бібліотеці коледжу Corpus Christi Кембриджського університету. Він подорожував у 1102—1103 - енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона (1890—1907).

В 1177 році грецький паломник Йоан Фока, родом із острова Крит, був сучасник візантійського імператора Мануїла Комнина (1143-1180) залишає цікаві спогади про будови на горі Тавор, описуючи латинський і православний монастирі на самій вершині, підкреслюючи, що саме місце Преображення знаходиться в руках латинян.

Трагічні випробовування отримують ці два монастирі в ХІІ столітті, коли Салах-ах-Дін в 1183 році розгромив грецький православний монастир, монахи якого утікли по підземному переході в католицький монастир, який був побудований як фортеця. Цей монастир протримався до поразки хрестоносців у битві з мусульманами в 1187 році. Після цього військо Салах-ах-діна побили всіх християн, які жили на Таворі, а згодом і взагалі їх вигнав з цього святого місця. В 1212 році брат Салах-ах-діна Мелек-Адель побудував на вершині Таворської гори велику фортецю для захисту від хрестоносців, які були ще тоді в Птолемаїді. У 1263, коли панування мусульман укріпилось на Святій Землі, по наказу султана всі укріплення Таворської гори були знищенні, і всі історичні пам’ятники залишились під грудою каміння та сміття. Анонімний грецький паломник 1253-1254 рр., розповідаючи про Таворську гору, говорить, що « посередині гори знаходиться та печера, в якій Мелхиседек пробув 40 років. Про всі решта побудови, монастирі чи церкви він не говорить.

Від того часу гора Тавор на декілька століть стає одинокою та безлюдною. Лише на празник Преображення Господнього сюди піднімаються православні і католики, щоби звершувати там богослужіння.

У 1729 році Святу гору Тавор відвідує російський мандрівник із Києва Василій Григорович Барський, який у своїх спогадах згадує, що піднімаючись на Тавор, він з товаришами були озброєні, бо багато на той час розбійників було на цій горі.

У 1799 році біля підніжжя гори Тавор відбувалися воєнні дії, між військом Наполеона та турками, але вже в ХІХ столітті у цих місцях спочивав мир, що дозволило паломникам знову вільно підніматися на Святу Гору.

У 1835 році відвідує російський громадський діяч Авраам Норов, який згадує про «останки храму, що заснувала св. Олена, під його стінами назаретські християни служать один раз в рік літургію, в день Преображення Господнього».

У 1840 році афонський подвижник монах Парфеній, відвідуючи гору Тавор згадує про богослужіння , які там відбувались на празник Преображення. «Як почало сходити сонце, ми вийшли на гору і найшли місце де преобразився перед своїми учнями Господь наш Ісус Христос. Спочатку на цьому місці була велика церква, а там де стояв Господь був вівтар, там стояв престіл, а нині збереглись тільки руїни», -говорить монах Парфеній.

На Таворі існують розвалини двох храмів (православного і католицького) і обидва віросповідання претендують на з’єднання святого місця на користь своєї громади.

«Кожне віровизнання хоче приватизувати право на власність місцевості, де преобразився Господь. Не стверджую і не відрікаюсь, ні від одного передання, а ні від іншого. Для нас християн достатньо вірити, що на підвищенні гори Тавор преобразився Господь, а тому потрібно молити Бога щоб просвітив наші душі та дарував вічне спасіння. Бо напевно, що подія Преображення відбувалась не на конкретному місці, а по всій горі. Світло було видно здалека, голос було чути також на велику відстань, хмара огорнула всю гору, а тому вся гора було освяченою через цю дивну подію»,- архімандрит Порфирій (Успенський), начальник Російської Духовної Місії в Єрусалимі.

Кожного року на свято Преображення Господнього в ніч з 18 на 19 серпня на Святу гору Тавор прибуває велика кількість паломників з цілого світу. Тут Єрусалимський Патріарх служить святкові богослужіння, як правило вони відбуваються не в храмі, який не може вмістити всіх бажаючих брати участь у торжестві свята, а на спеціально спорудженому помості на якому є престіл. Багато віруючих свідчить про чудесну Таворську хмару, яка сходить на вершину гори, дехто в цьому вбачає знак особливої благодаті.